ЯК ПЕРЕЖИТИ РАДІСНІ СВЯТА АБО ДОЩИКУ ПРИПУСТИ

СВАТОВЕ. Ранок 2007 року. Їду центральною вулицею. І хоча вікна в автівці зачинені, вуха прямо шматує, серце жорстоко крає: "Вставай, страна огромная! Вставай на смєртний бой!"
Хвилин через двадцять повертаюся (купив на базарі квіти) і знову чую: "Вставай... на смєртний бой..."
Лють заполонила всесвіт...
О десятвй увімкнув ЛОТ: іде пряма трансляція мітингу в Ровеньках. Губернатор, призначений Президентом Віктором Ющенком, у своєму виступі "вилизує" Януковича і -- жодного слова про свого патрона.
Лунає Гімн України. На екрані пересмикнуте обличчя колишнього губернотора Єфремова: який жах -- Україна ще не вмерла... А що він потім говорив!
Соромно лишати на папері сказане депутатом-україножерцем. Останній п"яниця навіть за пляшку оковитої такого собі не дозволить...
А Голенко! Про що теревенив цей донбасянський наці: і про зов крові, і про потужний потенціал "регіонів",і про те, що вони всіх зхнищуть .
Що не кажіть, а луганці святкувати таки вміють...
Вимкнув телевізора. Вийшов з хати і знову чую: "Вставай... на смєртний бой..."
Господи, як пережити це радісне свято?
Раптом пішов дощ.
Слава тобі, Господе!

Дощику припусти!