Вона була світанковою

Пішла з життя Таня Лапенко. Вона 39 років мала прізвище свого чоловіка -- Олександра Усика, який,мабуть, все своє життя прослужив у Сватівській пожежці. Біля труни прощалися з однокласницею Ліда Ірха (Кривошея),Віра Голосна, Таня Заступенко, Наташа Завозєєва, Сергій Крикунов. Люба Кішинська (Колесникова),яка тепер мешкає у далекому Чернігові, в одному з тамтешніх храмів замовила панахиду. Прийшли попрощатися друзі, сусіди, а також ветерани пожежної охорони начолі з колишнім начальником Олександром Олександровичем Потапенком.
Зійшлося людей багато. Мені здалося, що майже у всіх були хоч і сумні, але такі світліі і добрі обличчя.

Сила духу українського

   Зателефонувала внучка-луганчаночка, ледь привітавшись, питається, чи я дивився вчора "Голос країни", кажу, що був дуже зайнятий, а внучка, зітхаючи: как жалко, ти такоє пропустіл, вчера пєла Маша Яремчук, так пєла! прєдставляєш, только Алєксандр Пономарьов єйо вибрал, но потом какая-то сила повєрнула і тєх троіх, прямо всєх вмєстє, хотя оні і нє нажалі кнопкі, мама говоріт,ето дух папи -- Назарія Яремчука, всєх  іх  попєрєварачивал.

Перезавантаження по-луганськи з ознаками космічних впливів

   В Луганську знову починається роздрай? Певні ознаки цього огидного намагання окремих інтриганів перетворити чітку організацію партійної роботи на броунівський рух , на мій погляд, є незаперечними.

Ранкове перевтілення

   Коли йшов на роботу,  учень третього класу, якої школи наразі не знаю (ще до 20-річного ювілею Незалежності України була вона Сватівською гімназією імені  В. Сосюри), онучок Кирило міцно спав. Близько опівдня, повернувшись до дому, відчиняю двері й бачу таку картину: в кріслі сидить шах в позі лотоса -- розгніваний, розлючений, наче той звір готовий роздерти, розтрощити все, що під лапу трапиться. Ледь запримітивши мене, вигукує що є моці: "Дєд, де ти зі своїми канапками? Давай бистрєй! Я  їсти хочу! Чуєш, їст-и-и-и-и-и!!! Бистрєй, кажу, бо вже терпець увірвався, жодних сил немає.

Січе січень!

   Оце так взявся січень за січеницю! Сьогодні знову двадцять.Ранок видався водночас березнево-сонячним і зимно-лютим. Та  ще й з вітерцем! Сватівчани понапегувалися, позакутувалися, поховалися  в пальта та дубленки, шуби та шубки, кожухи та кожушки, поприкривали  шиї зітканими та зв"язаними (нарешті знадобилися!) шарфами та теплими хустками, а голови -- капелюхами, платками та шапками з обвислими вухами, руки позанурювали в рукавиці та рукавички. Оце холодрига! Навіть сватівських собак нечутно, лише де-не-де подзявкують. І тільки тепер розумієш: Сватове без собачого галасу -- це не Сватове! Та й сватівський базар укляк, став нерухомим, начебто завмер: спорожнілі прилавки, позакривані ларки, самотня автостоянка. Притих базарний гомін...Синоптики кажуть, що крижаним буде весь тиждень, віщують, що лютий почнеться  30-градусними морозами. Ото, мабуть, й тужиться-пнеться січень, щоб перед лютим не осоромитись. Та так січе!

Плач Єгорівни

   Щойно зателефонувала Надія Єгорівна Балаба, котра мешкає в Нижній Дуванці.
   -- Майже все своє життя я пропрацювала в тваринництві, -- відчувалося, розповідала вона з болем в серці. -- Та ми так до тварин ніколи не ставилися, як Носов (голова селищної ради -В.П.) зі своїми депутатами ставиться до людей. Як можна було цим регіональним пристосуванцям погодитися на знищення селищної лікарні? Днями в моїй сім"ї сталося горе -- чоловік поламав двоє ребер. Що робити? Вихід лише один -- мерщій до Сватівської райлікарні!  Аби не власний старенький автомобіль, якого син ледь завів, не знаю, як би й дісталися до райцентру. Наймати авто -- віддай 100 гривень. У лікарні пробули до вечора. То до хірурга в черзі хтозна-скільки простояли, ще стільки ж,  щоб знімок зробити, потім знову  до хірурга... Оце б той найнятий автомобіль чекав би нас? Довелося б шукати іншого й знову платити 100 гривень. Не знаю, у мене в голові не вкладується, як так можна до людей ставитися? Сьогодні дехто з депутатів виправдовується, мовляв, я не голосувала за ліквідацію лікарні. Хочу спитати, а чому ж тоді проти не підняла руку, чому не висловила особисту думку? Подивлюся  на знущення над людьми селищною владою -- сльози не можу стримати.Невже мої односельці не бачили за кого голосували? Все бачили, все розуміли, та, на жаль, звикли так жити -- по-холопськи.

                                                                                

Харків, провулок Вишневий,16: зустріч біля в"язниці

   Делегація Сватівської районної організації  політичної партії "ВО"Батьківщина" у складі 8 активістів прибула сьогодні до харкіської буцегарні  після десятої ранку.  Біля тюремних воріт нас зустрів народний депутат України, наш земляк Олександр Стешенко. Незабаром під"їхали троїчани, очолювані керівником громадської приймальні Наталією Лозовою. Сподівалися зустріти  колег сусідньої області, та , на жаль, не зустріли...

Про Біловолови поради та укрмову в СШ № 8

    Я так люблю наш сватівський ранок! Хоч  досвітанковий, хоч сонячний, хоч дощовий. Люблю прогулятися безлюдними вулицями й провулками,  інколи зустрічаючи знайомих (в Сватовому важко зустріти незнайомого) земляків, чемно вітаючись, бажаючи добра й здоров"я. Ранком, на Водохрещу,  зустрівся Валентин Миколайович Біловол, колишній головний інженер райсільгосптехніки, заступник голови сватрайдержу,  керівник КСГП "Петрівське", очільник фонду житлового будівництва, наразі працює в обласній психолікарні. Зустрівся, як то кажуть, "на слух": я про щось задумався, раптом, чую голос Біловола:

До криниці по водицю

 ФОТОРЕПОРТАЖ З НОВОПАВЛІВСЬКОЇ ВОДОХРЕЩІ

    Опівдні минулої п"ятниці, біля новопавлівської криниці, що бере свій початок з верхів"їв маньківських гір, зібралися  мешканці не лише навколишніх сіл, а й сватівчани, гончарівці,навіть гості з сусіднього Білокуракінського району...Отець Дмитрій -- ієрей Української автокефальної православної церкви --мав приїхати близько дванадцятої, проте  об одинадцятій годині до криниці вже не не можна було доступитися.: Ще ніколи ця мальовнича новопавлівська перлина не зустрічала стільки православного люду.

Від щирого серця!

Сьогодні відзначає свій день народження Любов Терентіївна Зотова -- народна художниця. Сватівці добре знають, що полотнами, на яких вона творила чарівливі пейзажі, були площі і вулиці рідного міста Сватове.. Любов Терентіївна багато років очолювала квітникарський цех місцевого комунального підприємства. Наприкінці ХХ і початку ХХI століть талант жудожниці полонив не лише сватівців, а й гостей міста, особливо захоплювалися її квітковими творіннями учасники фестивалю "Слобожанський Спас", які щороку серпневої пори приїжджали з усіх областей України, а також з сусідньої Росії. У ті часи Сватове було наймальовничишим містечком  не лише на Луганщині.
   А 2009 року  художниця перетворила на справжню квіткову оазу територію Сватівського райавтодору..
   З днем народження, вельмишановна Любове Терентіївно!

Що думав історик Карамзін про Сватове та сватову олію

   Сьогодні, о шостій ранку, прогулючись вулицями міста, на проспекті "Сватівських козаків", який зусиллями теперішньої влади знову перетворився на вулицю Артема, про котрого моїм землякам майже нічого не відомо -- якийсь там пролетарський бунтівник, я зупинився біля олійно-екстракційного заводу, що наразі зветься сватовою олією. Який же він красень цей Сватівський МЕЗ!
  

Пам"яті товариша

   Пішов з життя Олександр  Івлєв, нещодавно йому випонився 71 рік  Глибокі співчуття висловив рідним покійного народний депутат України, колишній голова Сватівського райвиконкому О.М.Стешенко.

Верещагін нервує, певно, є привід...

   Щойно прочитав у Facebook повідомлення  Юрія Ляшка про "психічну атаку" на Верещагіна 1 я відразу вийшов  на цю адресу:

Психическая атака Сватовского горсовета на журналиста

chaspik.pp.ua

Тішайший снєгопад

   Доброго Вам ранку, друзі! Та він і справді несподівано добрий. Такого царства зими  я вже давно не пригадую.
 

Читайте газету "МГ" www/ mgm.com.ua

3 січня 70 років виповнилося б видатному українському поетові Івану Низовому. Уродженець Сумщини, який мешкав у Луганську, душею та серцем належав Сватівщині – привітному та неосяжно красивому слобожанському краєві. Іван Данилович випустив понад сотню поетичних збірок, і значна частина 9 тисяч його творів була присвячена Сватівщині.

Сватівчанин-народний депутат України Олександр Стешенко вважає, що у місті, яке любив видатний поет має бути пам'ятник Низовом.
«Я Сватовим засватаний», – писав Іван Данилович. «А Сватове засватав Низовий», – хочеться прокричати у відповідь, але… Не почує вже поет тих слів, бо він пішов до світу кращого та чистішого…
– Низовий не помер, він житиме в наших серцях і серцях наступних поколінь… – від серця промовив народний депутат України Олександр Стешенко.
Напередодні Різдва Христова сватівчани та гості міста зібралися біля дорогого серцю поета місця, аби вшанувати пам'ять про Низового, відкривши меморіальну дошку на тій будівлі, де