Пішов з життя Олександр Івлєв, нещодавно йому випонився 71 рік Глибокі співчуття висловив рідним покійного народний депутат України, колишній голова Сватівського райвиконкому О.М.Стешенко.
Багато моїх земляків добре знали Олександра Костянтиновича: тривалий час він очолював художню майстерню міського споживчого товариства. Поруч з ним працювали відомі слобідські художники -- Станіслав Сівець, Юрій Плетень, Борис Андрійович (не пригадую прізвища)...Це був по -справжньому самобутній творчий колектив майстрів пензля. І хоча, безумовно, заробляти на хліб доводилося в основному за рахунок замовлень кооператорів, горповські художники писали класні картини, брали участь у виставках, прикрашали місто величезними мальовничими полотнами. Навіть заідеологізовані плакати й транспоранти, за формою схожі на сучасні біл-борди із зображенням "любімаво" й неперевершеного, а за змістом -- це були справжні зразки аматорського мистецтва. А які казкові декорації виготовляв Олександр Івлєв зі своїми друзями для вистав театру юного глядача, головним режисером і постановником якого був Володимир Маркович Йоффе, батько відомого російського театрального діяча, режисера-постановника театру імені В.Маяковського, випускника СШ № 7 Юрія Йоффе та головного хірурга Луганської області Ігоря Йоффе, які також були найактивнішими учасниками батьківського театру. Після розвалу СРСР О.Івлєв працював виконавчим директором МКП "Спектр", засновником якого була первинна журналістська організація газети "Новини Сватівщини". Останнім часом Олександр працював приватним підприємцем на міському базарі, пропонуючи покупцям найкращі сорти різноманітного насіння для господарів присадибних ділянок. До речі, незважаючи на те, що понад сорок років спільно з дружиною, Любов"ю Іванівною ,яка працювала у відділі обліку райкому партії та завкадрами в олійно-екстракційному заводі, жив в багатоквартирному будинку на вулиці Футбольній, яка потім стала Макара Жилкіна, він доглядав невеличку земельну ділянку -- таку собі рукотворну оазу, на якій вирощував петрушку, кріп,помідори й іншу овочеву смакоту. А ще він любив декоративні дерева, особливо вербу, берізку, "рясну черемху, і бузок, і яблуневий цвіт в своїм убранні молодім..." Ще й сьогодні рятують мешканців будинку № 1-а від по-справжньому літньої спеки розлогі та чепурні красені- дерева, посаджені Олександром Костянтиновичем разом з моїм батьком -- Володимром Федоровичем Просіним та іншими сусідами. Ще й цього літа, розповідав, прощаючись з покійним, його сусід, колишній голова райспоживспілки Ігор Краснухін, семидясятилітній Олександр Івлєв з двома цебрами води літав східцями з другого поверху до свого підбалконного городу. Відлітав... Він любив землю так, як її може любити лише справжній селянин. Хай же вона йому буде пухом.
ПІСЛЯМОВА. Попрощатися з Олександром Івлєвим прийшли його колишні колеги по райспоживспільці, пепер вже "екси" -- директор міжрайбази Зіна Бобошко, директор хлібозаводу Станіслав Лєбєдєв й чимало інших кооператорів, обличчя яких пам"ятаю, а прізвища позабувалися. Дружною райкомівською командою зійщлися пом"янути Олександра Раїса Зайцева, Анатолій Реуцький та інші партійні апаратчики. Не було лише жодного представника журналістьської організації, жодного працівника газети "Новини Сватівщини"...
Багато моїх земляків добре знали Олександра Костянтиновича: тривалий час він очолював художню майстерню міського споживчого товариства. Поруч з ним працювали відомі слобідські художники -- Станіслав Сівець, Юрій Плетень, Борис Андрійович (не пригадую прізвища)...Це був по -справжньому самобутній творчий колектив майстрів пензля. І хоча, безумовно, заробляти на хліб доводилося в основному за рахунок замовлень кооператорів, горповські художники писали класні картини, брали участь у виставках, прикрашали місто величезними мальовничими полотнами. Навіть заідеологізовані плакати й транспоранти, за формою схожі на сучасні біл-борди із зображенням "любімаво" й неперевершеного, а за змістом -- це були справжні зразки аматорського мистецтва. А які казкові декорації виготовляв Олександр Івлєв зі своїми друзями для вистав театру юного глядача, головним режисером і постановником якого був Володимир Маркович Йоффе, батько відомого російського театрального діяча, режисера-постановника театру імені В.Маяковського, випускника СШ № 7 Юрія Йоффе та головного хірурга Луганської області Ігоря Йоффе, які також були найактивнішими учасниками батьківського театру. Після розвалу СРСР О.Івлєв працював виконавчим директором МКП "Спектр", засновником якого була первинна журналістська організація газети "Новини Сватівщини". Останнім часом Олександр працював приватним підприємцем на міському базарі, пропонуючи покупцям найкращі сорти різноманітного насіння для господарів присадибних ділянок. До речі, незважаючи на те, що понад сорок років спільно з дружиною, Любов"ю Іванівною ,яка працювала у відділі обліку райкому партії та завкадрами в олійно-екстракційному заводі, жив в багатоквартирному будинку на вулиці Футбольній, яка потім стала Макара Жилкіна, він доглядав невеличку земельну ділянку -- таку собі рукотворну оазу, на якій вирощував петрушку, кріп,помідори й іншу овочеву смакоту. А ще він любив декоративні дерева, особливо вербу, берізку, "рясну черемху, і бузок, і яблуневий цвіт в своїм убранні молодім..." Ще й сьогодні рятують мешканців будинку № 1-а від по-справжньому літньої спеки розлогі та чепурні красені- дерева, посаджені Олександром Костянтиновичем разом з моїм батьком -- Володимром Федоровичем Просіним та іншими сусідами. Ще й цього літа, розповідав, прощаючись з покійним, його сусід, колишній голова райспоживспілки Ігор Краснухін, семидясятилітній Олександр Івлєв з двома цебрами води літав східцями з другого поверху до свого підбалконного городу. Відлітав... Він любив землю так, як її може любити лише справжній селянин. Хай же вона йому буде пухом.
ПІСЛЯМОВА. Попрощатися з Олександром Івлєвим прийшли його колишні колеги по райспоживспільці, пепер вже "екси" -- директор міжрайбази Зіна Бобошко, директор хлібозаводу Станіслав Лєбєдєв й чимало інших кооператорів, обличчя яких пам"ятаю, а прізвища позабувалися. Дружною райкомівською командою зійщлися пом"янути Олександра Раїса Зайцева, Анатолій Реуцький та інші партійні апаратчики. Не було лише жодного представника журналістьської організації, жодного працівника газети "Новини Сватівщини"...
Немає коментарів:
Дописати коментар