Ранкове перевтілення

   Коли йшов на роботу,  учень третього класу, якої школи наразі не знаю (ще до 20-річного ювілею Незалежності України була вона Сватівською гімназією імені  В. Сосюри), онучок Кирило міцно спав. Близько опівдня, повернувшись до дому, відчиняю двері й бачу таку картину: в кріслі сидить шах в позі лотоса -- розгніваний, розлючений, наче той звір готовий роздерти, розтрощити все, що під лапу трапиться. Ледь запримітивши мене, вигукує що є моці: "Дєд, де ти зі своїми канапками? Давай бистрєй! Я  їсти хочу! Чуєш, їст-и-и-и-и-и!!! Бистрєй, кажу, бо вже терпець увірвався, жодних сил немає.