-- Майже все своє життя я пропрацювала в тваринництві, -- відчувалося, розповідала вона з болем в серці. -- Та ми так до тварин ніколи не ставилися, як Носов (голова селищної ради -В.П.) зі своїми депутатами ставиться до людей. Як можна було цим регіональним пристосуванцям погодитися на знищення селищної лікарні? Днями в моїй сім"ї сталося горе -- чоловік поламав двоє ребер. Що робити? Вихід лише один -- мерщій до Сватівської райлікарні! Аби не власний старенький автомобіль, якого син ледь завів, не знаю, як би й дісталися до райцентру. Наймати авто -- віддай 100 гривень. У лікарні пробули до вечора. То до хірурга в черзі хтозна-скільки простояли, ще стільки ж, щоб знімок зробити, потім знову до хірурга... Оце б той найнятий автомобіль чекав би нас? Довелося б шукати іншого й знову платити 100 гривень. Не знаю, у мене в голові не вкладується, як так можна до людей ставитися? Сьогодні дехто з депутатів виправдовується, мовляв, я не голосувала за ліквідацію лікарні. Хочу спитати, а чому ж тоді проти не підняла руку, чому не висловила особисту думку? Подивлюся на знущення над людьми селищною владою -- сльози не можу стримати.Невже мої односельці не бачили за кого голосували? Все бачили, все розуміли, та, на жаль, звикли так жити -- по-холопськи.
Немає коментарів:
Дописати коментар