"Тож не чужий я серед них"

Щойно повернувся з Луганська, разом з Василем Леоненком брали участь у творчому вечорі з нагоди 70-ї річниці від дня народження Івана Низового. В обласній бібліотеці зібралися шанувальники творчості видатного поета: літератори, художники,  музиканти, науковці. Прекрасно виступив Василь Леоненко, який виконав власні пісні на вірші Івана Низового.

***

Деякі мої земляки, що є держчиновниками, до болі в серці здивовані "зайвими спогадами" про поета Івана Низового, мовляв, він же не наш, а луганський, то нехай там і згадують. Хоча самі далеко не сватівські, швидше ковалівські. А луганський поет Григорій Половинко сьогодні сказав: "Таких поетів, як Іван Низовий--одиниці по всій Україні." А чи згадають отих зальотних хоча б в Ковалівці? Про Сватове  вже не говорю.

***

Сьогодні мені подарували одну з останніх книжок Івана Низового. Гортаю сторінки. Раптом на 127-й находжу ось ці слова:"Серед українських міст і містечок,де я різного часу побував і лишив там часточку свого серця,я виокремив би  Київ і Львів, Суми і Ужгород, Глухів і Путівль, Новгород-Сіверський і Кам"янець-Подільський, Буськ і Сватове..."

  ***

Колись Іван Низовий написав вірша "Я Сватовим засватаний в любові".  Незабаром вийшла збірка поезій саме під такою назвою". Цікаво,з якими почуттями засватувався отой невдоволений сватівський чиновник, котрому держава довірила вирішувати долі людські?.Та й чи засватався він взагалі? Мабуть, так і лишився приймаком-невігласом зальотним.                                                        

***

Іван Низовий (для теперішніх чиновників): Тут і шляхи рівніші, ніж усюди, і не такі заплутані стежки на межах межи трав, і аж по груди тут пшениці ,й повніші колоски. І соняхи тут сонячніші наче від простору блакитного в полях, і ближчою минувшина козача здається, і Чумацький зорешлях реальніший -- у затінку раїни скрипить від давнини, не поспіша в майбутність невідому України...Тут вольницею тішиться душа.

***

  Щойно зателефонував поет і драматург Григорій Половинко, цікався, як доїхали з Луганська, говорили про вечір пам"яті Івана Низового. "Він був відчайдуха:скипіло на душі і..".--згадував Григорій. А ще йому пригадалося, як колись, перебуваючи в Києві на з"їзді письменників, рано-вранці постукав до номера Івана Низового:"Чоловіче  добрий, відчини". За хвильку двері відчинилися:"В отаку рань нікому б не відчинив, але твоє "чоловіче добрий, відчини",--як гарно сказав!"--обійнявши, жартував Іван.

***

Вчора на вечорі поезії Івана Низового поет Григорій Половинко подарував мені збірку"Половецький полин", в якій є рядки, що мо"зацікавлять колишніх однопартійців і теперішніх чиновників -- ЛЮТИХ ШАНУВАЛЬНИКІВ української поезії: "Ми гірші за всіх волоцюг,ми в домі від власного дому відбились.Бо часу порвався ланцюг й хрести із людей загубились".

 ***

Для колишніх однопартійців і теперішніх чинуш,  котрі занепокоєні встановленням меморіальної дошки Івану  Низовому, мовляв, він не наш, чужий, ще раз нагадаю слова поета:"Маленьке Сватове -- столиця красунь. Не раз я помічав: то йде цариця-молодиця, то павою плеве дівча такої гордої постави на витончених каблуках, ласкаве й трішечки лукаве, ще й з ямочками на щоках. Про місто Сватове доцільно лиш позитивно говорить, бо тут спрадавна традиційно вогонь відродження горить, яскравіший аніж в столиці. І мова предківська жива: з провінції, з її традицій в нас України прибува!..     Спішімо в Сватове частіше з усіх усюд, усіх сторін, щоб душу вродою потішить, за молодістю навздогін.Спішімо в Сватове, братове, --- сюди прямі дороги всі, тут неодцвітна квітка мови палає в райдужній красі... Нема ні гонору, ні чванства, ані великих ні малих. Тут "зливки" рідного селянстива. Тож не чужий я поміж  них."

На цьому знмку Іван Низовий  (в першому ряду другий праворуч) з видатним українським поетом Микитою Чернявським  (поруч з І.Низовим, теж в окулярах) в колі сватівчан на початку семидесятих минулого століття. Щойно закінчився літературний вечір в колективі одного з підприємств міста. Керівництво запропонувало  літераторам зробити світлину на пам'ять. Після цього була дружня вечеря, гостей з Луганська частували духмяними напоями й смачними наїдками. В Сватовому любили літературу й мистецтво за часів, коли районом правила далеко не "пісенна влада".  І тоді далеко не Просін влаштовував "шоу" з піснями і плясками. Просін зі своєю командою прийде майже через двадцять п"ять років. В ті часи, коли ледь не в кожному трудовому колективі влаштовувалися поетичні вечори, зустрічі з відомими артистами, концерти народних і заслужених артистів, районну владну гуманітарну кафедру очолювала колишня голова райсуду М.Х. Зотова. Тоді я був літпрацівником в районній газеті, і добре пам'ятаю ту прекрасну мистецьку ауру, котра створювалася навколо потужних діячів культури  М.Білоцерківського, М.Уманця, В.Йоффе, В.Стефанчишина, А.Шмельової, А.Боярської, Т.Розумної,  братів Романкіних, В.Матвєєва, С Бараненка, В.Єгорова, В.Радченка, Л.Верцуна, подружжя Головченків й багатьох-багатьох центрових неперевершеної команди слобідського аматорського мистецтва. Саме в ті далекі часи для Івана Даниловича Низового Сватівщина стає другою малою батьківщиною. Разом з відомим письменником Миколою Щепенком, його творчими побратимами Тимофієм Поляковим, Олександром Пархоменком, Миколою Уманцем, Миколою Твердохлібом, Олександром Гаренком, Тихоном Овчаренком, Іваном Павленком й багатьма іншими самосійними аматорами слова, робили вагомий внесок в життєдайну скарбницю духовності та культури не лише слобідської землі Сватівської, а й неньки України.

Буду відвертим: "завели" мене колишні однопартійці й теперішні можновладці разом з окремими недолугими "науковцями" своїми нахабними плітками, цинічними висловлюваннями щодо ненашінського Івана Низового й підступними намірами. Проте я їм дуже вдячний. Аби не ця оскаженіла тявкотня, мабуть, ми (мої партійні однодумці та творчі побратими" обмежилися б вшануванням пам"яті поета відкриттям меморіальної дошки. Тепер же ми маємо намір встановити пам"ятник поету Івану Низовому.

І ще.  Прошу Вас уважно поглянути на світлину, так, саме ось на цю -- поети в колі сватівчан. 

Сватівське районне товариство шанувальників української мови "Джерело" імені Миколи Щепенка оголошує конкурс під гаслом "Впізнай земляка". Якщо Вам відомі прізвища людей, зображених на світлині, якщо Ви знаєте підприємство, в якому працювали ці люди, як склалася їх доля, можливо хтось з них пам"ятає ту давню зустріч з видатними поетами (для учасників згаданої зустрічі встановлено спеціальні призи), то прошу повідомити про це на електронну адресу:

http://svatove.blogspot.com/
За цією адресою знаходиться мій персональний блог ( Володимир Просін:"Сватівські районні будні")

А також на елктронну скриньку:sloboda_svatove@mail.ru

Підбиття підсумків конкурсу й нагородження переможців відбудеться в "Мистецькій світлиці" за адресою:м.Сватове, вул. Леніна,1.

Переможці конкурсу отримають в нагороду поетичні кижки Івана Низового.