Вона була світанковою

Пішла з життя Таня Лапенко. Вона 39 років мала прізвище свого чоловіка -- Олександра Усика, який,мабуть, все своє життя прослужив у Сватівській пожежці. Біля труни прощалися з однокласницею Ліда Ірха (Кривошея),Віра Голосна, Таня Заступенко, Наташа Завозєєва, Сергій Крикунов. Люба Кішинська (Колесникова),яка тепер мешкає у далекому Чернігові, в одному з тамтешніх храмів замовила панахиду. Прийшли попрощатися друзі, сусіди, а також ветерани пожежної охорони начолі з колишнім начальником Олександром Олександровичем Потапенком.
Зійшлося людей багато. Мені здалося, що майже у всіх були хоч і сумні, але такі світліі і добрі обличчя.


Згадували школу. Все було наче вчора. В нашому класі Таня, на перший погляд, була непримітною, тихою, поміркованою, стриманою. Хоча, насправді, вона була чи не найголовнішою народною дипломаткою, котра весь час намагалася об"єднувати нас, згуртовувати, а ще замирювати "ворогуючі удільні кнізівства", котрі час од часу виникали в нашому бурхливому шкільному королівстві.
Всі ми дуже її поважали за щирість, доброзичливість, надійнісь, порядність, чемне і лагідне ставлення до кожного з нас. Вона була доброю і чуйною, веселою і привітною. Навколо Тані була завжди чиста й прозора аура. Вона була світанкова. В її ласкавих душевних променях всім нам було добре і затишно
.Життєві дороги розкидали нас ледь не по всьому світові.Кожен занурився у своє. Зустрітися з однокласниками не вистачало часу. Не бачились навіть з тими, хто жив поряд нас. А шкода... Вибач нас, Таню, вибач.
Дійсно, Таня була світлою людиною: добрим і надійним Товаришем, вірним Другом. привітною сусідкою, а головне --найкращою в світі Мамою для трьох своїх синочків-соколят Руслана, Олександра та Володимира,, а для Олександра -- коханою Дружиною. Навіть не помітила як в повсякденних клопотах та турботах повиростали її соколи,
не могла нарадітися-натішитись невісточкам Юлі та Олі, дочекалася квіточок-онучечок Настюшу та Аллочку, а коли 28 травня, в День прикордонника Юля та Оля (обидві разом!) народили їй козачат-онучат Костю та Дмитра, здавалося тепер щастю не буде меж!
Але ж ... Минулої суботи Таня занедужала, почали німіти руки, ноги. Викликали лікарів, прокапали, наче полегшало, потім знову заворушилась болячка. Знову покликали швидку. Зробили укол. А через пів години добре, ніжне, любляче серце Тані зупинилося...
Пішла з життя людина, котра зробила так багато, що б це життя мало продовження, щоб славний український рід Усиків-Лапенків підхопив та й поніс в майбуття естафету добра, порядності, людяності, надії та любові.
Вклонімося цій світанковій Жінці, котра всім своїм життям, своїм великим серцем, любов"ю і терпінням, чистотою помислів і світлом надій, можливо, зробила для нашої рідної України більше, ніж всі президенти та уряди разом взяті..
Світла тобі пам"ять, Таню. Царство Тобі небесне.

Пішла з життя Таня Лапенко. Вона 39 років мала прізвище свого чоловіка -- Олександра Усика, який,мабуть, все своє життя прослужив у Сватівській пожежці. Біля труни прощалися з однокласницею Ліда Ірха (Кривошея),Віра Голосна, Таня Заступенко, Наташа Завозєєва, Сергій Крикунов. Люба Кішинська (Колесникова),яка тепер мешкає у далекому Чернігові, в одному з тамтешніх храмів замовила панахиду. Прийшли попрощатися друзі, сусіди, а також ветерани пожежної охорони начолі з колишнім начальником Олександром Олександровичем Потапенком.
Зійшлося людей багато. Мені здалося, що майже у всіх були хоч і сумні, але такі світліі і добрі обличчя.
Згадували школу. Все було наче вчора. В нашому класі Таня, на перший погляд була непримітною, тихою, поміркованою, стриманою. Хоча, насправді, вона була чи не найголовнішою народною дипломаткою, котра весь час намагалася об"єднувати нас, згуртовувати, а ще замирювати "ворогуючі удільні кнізівства", котрі час од часу виникали в нашому бурхливому шкільному королівстві.
Всі ми дуже її поважали за щирість, доброзичливість, надійнісь, порядність, чемне і лагідне ставлення до кожного з нас. Вона була доброю і чуйною, веселою і привітною. Навколо Тані була завжди чиста й прозора аура. Вона була світанкова. В її ласкавих душевних променях всіім нам було добре і затишно
.Життєві дороги розкидали нас ледь не по всьому світові.Кожен занурився у своє. Зустрітися з однокласниками не вистачало часу. Не бачились навіть з тими, хто жив поряд нас. А шкода... Вибач нас, Таню, вибач.
Дійсно, Таня була світлою людиною: добрим і надійним Товаришем, вірним Другом. привітною сусідкою, а головне --найкращою в світі Мамою для трьох своїх синочків-соколят Руслана, Олександра та Володимира,, а для Олександра -- коханою Дружиною. Навіть не помітила як в повсякденних клопотах та турботах повиростали її соколи,
не могла нарадітися-натішитись невісточкам Юлі та Олі, дочекалася квіточок-онучечок Настюшу та Аллочку, а коли 28 травня, в День прикордонника Юля та Оля (обидві разом!) народили їй козачат-онучат Костю та Дмитра, здавалося тепер щастю не буде меж!
Але ж ... Минулої суботи Таня занедужала, почали німіти руки, ноги. Викликали лікарів, прокапали, наче полегшало, потім знову розворушилась болячка. Знову покликали швидку. Зробили укол. А через пів години добре, ніжне, любляче серце Тані зупинилося...
Пішла з життя людина, котра зробила так багато, що б це життя мало продовження, щоб славний український рід Усиків-Лапенків підхопив та й поніс в майбуття естафету добра, порядності, людяності, надії та любові.
Вклонімося цій світанковій Жінці, котра всім своїм життям, своїм великим серцем, любов"ю і терпінням, чистотою помислів і світлом надій, можливо, зробила для нашої рідної України більше, ніж всі президенти та уряди разом взяті..
Світла тобі пам"ять, Таню. Царство Тобі небесне.