Україна – не Росія
Л. Кучма
Були часи, коли могутня Волга,
Що мала назву Молодого Дона,
Впадала не в Каспійську глибочінь:
Так
і Московія колись була татарська:
Їй
Куликовська січа в тім допомогла.
І,
мабуть, Грозний грізним став від того,
Що
осягнув тодішню суть Росії:
“Ми
не ординці! Ми татари руські!”
І
Новгород, що був Великим, гордим,
Упав
Івану Грозному до ніг.
А
посприяв цьому на Куликовім полі
Не
Невського онук і правнук самого Батия
Дмитро
Донський,
а
половець Мамай,
Що
звісна річ, не був монгольським ханом,
Бо
і монголом зовсім він не був.
Пішов
Мамай в степи у Припонтійські,
Де
Русь Литовська, що до царських ніг не впала,
З
мамаєвих курганів проросла
І
охрестила у Дніпрових водах
Таврійським
Сонцем Запорізьку Січ.
І
народила Байду, Дорошенка,
Хмельницького,
Сірка і Богуна,
І
гетьмана Мазепу, і пророка
Святої
України – Кобзаря!
А
скільки народила яничарів...
А
скільки зрадників, холопів і катів...
Були
часи такі, що не позаздриш.
Проте
Дніпро наш завжди напував священне
Жовто-блакитне
море України.
За
всіх часів
Дніпро
впадав
нам
в серце.
“Дніпро
–– не Волга”… Кучма в цім правий.
Немає коментарів:
Дописати коментар